Ваша думка важлива для нас Маєте цікаву думку щодо сайту ліцея?
Тисніть на кнопку Ваша думка та висловлюйте. Ми вдячні за будь-які відгуки!

Ялинка (укр.)

Одного разу в невеличкому містечку перед самим Новим роком не було ялинки. Через це всі були засмучені, а особливо діти, що хотіли знову, як і кожного Нового року, милуватися її красою і кружляти навколо зеленої красуні у веселому танку.   А двоє сміливців, місцеві хлопці Микола і Сергійко, вирішили врятувати Новий рік і знайти ялинку.   — Миколо, де ми будемо шукати ялинку? Ніде в місті немає ялинкових базарів.   — Ми підемо до лісу. Там ялинок має бути багато.

І пішли вони шукати гарну ялинку, щоб святкування Нового року було справжнім. Ліс був недалеко. Сергій узяв із собою свого вірного друга — собаку Рекса. Після години марних пошуків ніхто так і не знайшов ялинки. Тоді Рекс помітив сову.   — Миколо, Сергію! Може, сова нам допоможе? — прогавкав Рекс.   Не встигли хлопці зрозуміти Рексові слова, як сова сама підлетіла.   — Доброго вам дня, вельмишановні друзі! Як ви сюди потрапили, що вас привело до лісу напередодні Нового року? Може, ви з того міста, де ще досі немає ялинки?   — Саме так, — відповіли засмучені Микола та Сергій, — ми прийшли по неї. Ви, часом, не знаєте, де можна її знайти?   — Так, я знаю, де можна знайти багато ялинок. Треба йти до Діда Мороза, він вам допоможе.   — Дякуємо вам дуже. Як ми можемо вам віддячити?   — Передайте, будь ласка, мій лист Діду Морозу. Там я теж прошу в нього ялинку.   — Рексе, тримай! — хлопці довірили йому нести лист. — А як нам знайти Діда Мороза?   — Він живе в самих хащах . Візьміть карту.   Сова передає друзям карту.   — Дякуємо вам. Ми обов'язково передамо ваш лист.   — Щасливої дороги! Та пам'ятайте, що вам може зустрітися хитра Лисиця або злий Вовк, — наостанок сказала сова і рятівники Нового року вирушили в дорогу.

Надворі почалася страшна завірюха і стало важко йти. Наші герої дуже стомилися. А за ними вже слідкувала зголодніла лисиця. Коли вона побачила, що собака несе лист до Діда Мороза, вона подумала, що в листі хтось просить смачненького м'ясця. Тому руда злодійка задумала вкрасти лист і доставити його самій Дідові Морозу, щоб отримати смачну вечерю. Тому вона тихенько підкралася до втомлених мандрівників і миттю вихопила лист з пащі Рекса.   — Хто це був? — здивано спитав Микола.   — Здається, це була лисиця, — відповів Рекс.   — І що нам тепер робити? — розхвилювався Сергій.   — Не знаю, — сумно відповів Микола   — Усе одно йдемо до Діда Мороза! — запропонував Рекс.   — Рексе, та ти ж геній! — радісно вигукнув Сергій. — Лисиця зараз точно піде до Діда Мороза. Ми маємо її випередити!

Тим часом Лисиця чимдуж мчить до Діда Мороза. Але на шляху її перестріває злий та голодний Вовк.   — Куди це ти, красуне, так поспішаєш? І що це ти таке в зубах тримаєш?   — Це лист до Діда Мороза. Я його тільки що вкрала в якихось роззяв. А зараз несу його до Діда Мороза. Думаю, мені дістанеться щось смачненьке на вечерю.   — Сподіваюсь, ти зі мною поділишся?!   — Звісно ж! У Діда Мороза на нас обох смачненького вистачить.   — Тоді побігли скоріш!

Лисиця і Вовк чимдуж помчали. Скоро вони вже були на місці.   — Доброго вам вечора, любі Лисичко та Вовчику. Що вас сюди привело?   — Доброго вечора, шановний Діду Морозе. Ми принесли Вам наш лист, — радісно сказала руда.   — Дайте мені, будь ласка, цей лист. Подивимось, що мені вам дати, — сказав Дід Мороз і почав читати лист уголос. Коли Лисиця та Вовк почули, що йдеться про ялинку, а не м'ясо, вони дуже розчарувалися, їхня радість умить розвіялась. А ось прибігають надзвичайно втомлені Микола, Сергій та їхній вірний пес Рекс.   — Доброго вечора, Діду Морозе,— привіталися рятівники Нового року. — Ми несли до Вас лист, який просила передати сова, але в нас Лисиця його вкрала. А зараз ви якраз читаєте його.

Дід Мороз дочитав до кінця лист і побачив, що в кінці було написано:«Дорогому Діду Морозу від сови».   — Ах ви, бешкетники, брехуни й крадії! Навіщо ж ви так вчинили?   — Вибач, дідусю, але дуже їсти хотілося! — щиро зізналися винуватці. — Пробач нам.   — Вибачу, якщо допоможете цим хлопцям.   Лисиця і Вовк дуже зраділи, бо не хотіли сваритися з господарем лісу й зими.   — Діду Морозе, — почали говорити хлопці, — ми сюди прийшли, щоб попросити у Вас ялинку для нашого міста, адже її ніде не можна дістати. Навіть у лісі ці зелені красуні наче ховаються від нас.   —Так-так, ховаються. Це таке моє чаклунство, щоб люди остаточно не винищили ліс, — зізнався Дід Мороз. — Але Вам та старій сові, моїй мудрій порадниці, я допоможу. Нумо, Лисичко та Вовчику, знайдіть дві найкращі ялинки. Одну доставите сові — так відпрацюєте своє шахрайство.

Через кілька хвилин Дід Мороз укладав гарну ялинку в сани, запрягав дуже красивих оленів і сідав разом з Миколою, Сергієм та Рексом , щоб доставити їх у місто. Усі мешканці міста дуже раділи найпрекраснішій ялинці, Новому року і Діду Морозу, який завітав до них.

Такого Нового року місто давно не пам’ятало. А все завдяки сміливим і небайдужим Сергію, Миколи і, звичайно ж, Рексу.

Прокопець Юрій, 7 клас, 2013 рік

Фонд Выпускников