Війна…

Живучи в 21 столітті, я ніколи не могла уявити, що існують речі, які неможливо врегулювати шляхом компромісів та домовленостей. Але ранок 24 лютого змінив уявлення людей про демократію, політику, ставлення до життя…

В Україні гинуть військові, цивільне населення та діти.  Люди сидять у підвалах, а навколо літають бомбардувальники, гелікоптери. У наші київські будинки, де точно немає воєнно-стратегічних баз, прилітають ракети та снаряди і, охоплюючи все жовто-червоним вогнем, роблять їх купою залізобетонних уламків. А все це через те, що наші північно-східні сусіди залишилися ще в 19 столітті, коли для досягнення суспільно-важливих цілей використовували силу, а не розум.

Лише завдяки фотозйомці можемо показати росіянам, яка саме “спецоперація” відбувається на нашій землі, але через пропаганду, яка поширюється більшістю їх радіо-телевізійнихканалів, вони все одно не вірять всьому світу. А завдяки закриттю доступу до правдивої інформації вони втрачають можливість отримати відеоматеріали зняті нами, тож населення стає заручниками диктаторського режиму їх президента та його найближчого оточення. Заручившись підтримкою євросоюзних лідерів, які розуміють важливість термінової допомоги, ми мужньо захищаємо наші кордони, бо українці - це волелюбний та самостійний народ, який потребує миру.

#Ми_ПЕРЕМОЖЕМО!

                                                                       Ольга Тюгаєва, 10-А клас

Коментарі

Фонд Выпускников