Питання наші, відповіді Ваші – Олександр Анатолійович Шамович

А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.

Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"

Учитель математики, Заслужений учитель України - Олександр Анатолійович Шамович

Якими були Ваші улюблені шкільні предмети?

Завжди була фізкультура та математика. Хоча ні. У 9 класі, новий вчитель російської літератури за три місяці, які попрацювала в класі, закохала нас у книги. Усі почали читати, чого до цього зовсім не любили, й ось із тих пір – читання.

Ви працювали ще ким-небудь, окрім як учителем?

Так, я працював програмістом, укладальником цегли на цегловому заводі. 🙂

Чи є якась професія, ким би Ви хотіли працювати, але так не склалось?

Я вибирав між програмуванням і викладанням математики. Але зрозумів, щоб стати професіоналом високого рівня, маю зробити вибір. Я обрав роботу з учнями, щоб дати  їм не просто математичні знання, а навчати їх математикою... Комп’ютери  лишились чимось на кшталт хобі.

А чим Ви займаєтесь, коли не займаєтесь ліцеєм?

Займаюсь сайтом ліцею, ну тому що це,  зазвичай у вільний час. Ходжу в піші та водні походи, раніше ще й в печери - це особливий світ, люблю гори, ліс, рибалку.

Назвіть важливу якість сучасного учня.

Ну, в ідеалі я б хотів, щоб це була цілеспрямованість: бачу ціль – не бачу перешкод. Але це в ідеалі, а більш життєвий – це бажання пізнавати нове й перемагати самого себе..

Уявіть собі ліцей майбутнього. Назвіть, будь ласка, три речі, які Ви б змінили.

Я б дуже хотів територіального розширення. Це матеріальне, але важливо.

А найголовніше, щоб у ліцей прийшли молоді викладачі. Не просто молоді, а ті, які б «горіли самі», та «запалювали» різними ідеями дітей. Бо те, що ми принесли в ліцей за роки роботи, стало вже традиціями! Але сучасним ліцеїстам потрібні нові ідеї та нові традиції. Звісно я розумію, що дітям краще, коли викладач молодий, та й різниця між ними не така велика: краще взаєморозуміння, контакт – усе краще.

У ліцеї має бути молодь!

І, по-третє, в ідеалі, це мають бути наші випускники, бо хто, як не вони продовжуючи традиції, привнесуть своє та подбають про майбутнє Русанівського ліцею.

Кого з учителів ліцею Ви, можливо, хотіли б бачити своїм учителем у шкільні роки?

Я, на жаль, не настільки добре знаю роботу колег, які нещодавно прийшли, тому й не можу говорити про них.

А про тих, з ким попрацював немало, можу сказати. У багатьох із них, у свої шкільні роки, я б з радістю навчався!!

Пригадую Наума Ароновича - учителя зарубіжної літератури, який працював у ліцеї. Ми із Григорієм Борисовичем відвідували його уроки, ходили разом із дітьми на екскурсії, були учасниками літературно-музичних вечорів та спектаклів…

Це було настільки чудово... Цього сьогодні дуже не вистачає в ліцеї.

У мене були вчителі, на яких я дуже б не хотів бути схожим, тому  цікаво було б подивився б на свої уроки очима дітей…

Але й  є той, роль якого стала  вирішальною у виборі моєї професії. Це Ісаак Аркадійович Кушнір. Людина - Учитель, у якого я вчився і вчуся. 

Чи є хтось із учнів, у кому Ви впізнаєте себе в шкільні роки?

Ні, ми всі дуже різні.

Розкажіть, будь ласка, про ваші музичні вподобання.

Я дуже старомодний у цьому питанні. Те, що я слухав юнаком, ту музику я й люблю. Я не визнавав рок дуже довго. Для мене це було щось важке й незрозуміле. Бітлз – так, а от AC/DC та інші – зовсім ні.

Але в мене був В.Висоцький. Я думаю, що його всього я переслухав/перечитав, та коли знаходжу пісню або вірш Висоцького, які раніше не чув, - це для мене велике здивування. На все життя лишилася любов до автора, актора, виконавця.

 Насамперед, були «Машина времени», Макаревич, потім уже «Арія», «ДДТ», «Воскресенье», «Наутилус Помпилиус» та інші

Дуже довго привчав себе до «Океану Ельзи», але навчився слухати й отримував задоволення. Багато є цікавих молодих авторів та виконавців.

Якою була ваша улюблена книга в шкільні роки?

Захоплювався фантастикою та читав пригодницькі твори О. Дюма, Конан Дойля, Ж. Верна, О. Толстого, О. Беляева, С. Лема...

Але й була книга, яку я чотири рази розпочинав читати і дочитав, лише, коли став дорослим, - це «Майстер і Маргарита». Ми всі були виховані в країні атеїстів, а там якась маячня, демони якісь, Воланди…Я її кидав, а коли зміг дочитати, закохався в Булгакова.

 Дуже не любив на уроці літератури питання «Про що думав автор, пишучи про жовтий листочок на тлі заходу…» Бог його знає, про що думав автор. Здавалося б, про жовтий листочок на тлі заходу. А насправді про тяжку долю трудового народу.

Звідки Ви черпаєте натхнення?

Із підтримки, бо в мене є чудовий тил. Коли був період, здавалось усе вичерпалось, - підтримали мої випускники. Вони організували Клуб випускників та видавали нові ідеї! Ми багато через що пройшли разом, і для мене це великий стимул, коли розумієш, що те, що ти робиш, потрібно не лише тобі.

Так про маївки-вереснівки мене намагались переконати, що це все застаріло, що дітям це не потрібно, і в мене почали опускатися руки. Завдячуючи випускникам, які сказали: «Це потрібно, просто розуміння приходить пізніше» - знову брався до справи.

         Закінчивши свою школи, я не хотів туди приходити й тому прагнув  створити все, щоб учні з радістю мали що згадати про своє ліцейне життя, навіть через 20, 30 років! Коли вони (і я з ними) зустрічаються, вони мають, про що поговорити! А у мене немає відчуття ні розриву, ні різниці у віці, коли я бачу, що їм в кайф згадувати якісь ліцейні та позаліцейні події.  Звісно, були різні спогади: хороші й не дуже... Проте погане забувається, а залишається лише позитивне!!!

Якими досягненнями учнів Ви пишаєтесь найбільше?

Досягненнями учнів? Мені важливо, щоб вони стали Людьми. Пишаюся нашими  випускниками, які передусім люди, а потім уже хороші спеціалісти, керівники фірм та великих проєктів. І я знаю не з чуток, що існує зв'язок і між випускниками, таке собі «ліцейне братство». І це для мене дуже важливо! А вже потім їх досягнення у програмуванні, науці, музиці. Людина з великої літери – це найголовніше.

І наостанок: яке питання Ви, можливо, хотіли б почути й дати відповідь на нього?

Що б я змінив у своєму житті, якби була можливість усе розпочати спочатку.

І що б Ви змінили?

Нічого.

Інтерв’ю брала учениця 10-Б класу, Ліза Ткач.

Коментарі