Там у сосновому гаю, там соловейко щебетав…

Марина Ключнікова, мама учениці 8 та учня 11 класів РЛ

_MG_2794

Моя «травнівка-2017» почалася із учня восьмого класу Русанівського ліцею. Ми саме збиралися ставити намет і зрозуміли, що забули клейонку, яку стелють на землю, аби не пошкодити дно намету. Хлопець старанно згріб граблями усі шишки і палки убік і розчистив нам місце. Після нього підійшли дівчата і допомогли поставити намет. Виявилося, що діти-учасники «травнівки» пробували себе в ролі волонтерів. Одразу подумала: «Так починаються люди державного мислення. Починаються з «мені не байдуже».

Перший вечір на галявині згадували війни, згадували піснею і прозою. І ліцеїсти, і вчителі, і друзі ліцею, такі, як Микола Чернявський. Кожному було, що згадати, що почути, над чим подумати. І сказати собі: «Блаженні миротворці!». viber image3

На наступний день була гра, яку підступний дощ не зміг зупинити. Діти вчилися влучно кидати м’яч, балансувати на натягнутих мотузках… Але перш за все вчилися командній роботі: на ходу визначалися лідери і послідовники, усвідомлювалася необхідність ефективно виконати завдання незважаючи на вік, здібності, уподобання учасників, незважаючи на шалене бажання перемогти.

Був і свій аматорський лісовий Теуліс. Кожна команда без слів представляла відомий твір засобами пантоміми за екраном, підсвіченим ліхтариком, а глядачі, відповідно, відгадували цей твір. Якщо сказати коротко, це був феєрверк творчості, змагання і просто радості. viber image

Усе в двох словах не розкажеш. «Травнівка» – це унікальне поєднання молодого життя, диму вогнищ, гітарного і пташиного співу, ну і, звичайно, гучномовця Олександра Анатолійовича. «Травнівка» - це збагачення почуття приналежності РЛ через знайомство з учнями не твого класу (не поспіхом на перерві, а в екстремальних умовах гри) або випускниками; це нове сприйняття вчителів, коли бачиш їх у спортивному одязі з гітарою в руках. «Травнівка» - це єднання з природою. Відчуття різниці між зрізаними конваліями на базарі і живими, які світяться на сонці і виблискують росою між сосон і мурашників. Ну і, звичайно, солов’ї, про яких жителі міст пам’ятають хіба що з віршів.

Коментарі

Фонд Выпускников