Ваша думка важлива для нас Маєте цікаву думку щодо сайту ліцея?
Тисніть на кнопку Ваша думка та висловлюйте. Ми вдячні за будь-які відгуки!

Monthly Archives: Лютий 2013

Неделя “Ангела” в Русановском лицее. (укр.)

У нашому ліцеї є чудова традиція — кожного року, зазвичай за тиждень до Дня святого Валентина, проводити гру «Янгол». Цього року кількість учасників сягнула за 60. Мета гри — протягом тижня бути турботливим, винахідливим, добрим, але невидимим янголом для когось із ліцеїстів чи вчителів, якого обирали шляхом жеребкування. Ніхто не повинен знати ім’я свого янгола.

Протягом тижня панувало приємне збудження, підвищилася активність і ліцеїстів, і вчителів, адже думали не тільки про уроки, а й про ближнього: як покращити настрій доброзичливим листом, дитячою іграшкою, смачним сюрпризом або квіткою. Кожен отримав заряд позитивних емоцій, радісних відчуттів як від опікування, так і від опіки. Приємно було спостерігати, як найменші семикласники турбувалися про старшокласників і навпаки, як кожної перерви хтось щиро радів знакам уваги, шукаючи очима свого янгола. У ліцеї панувала добра сімейна атмосфера.

Хочеться подякувати організаторам та учасникам гри за те, що підтримують ліцейну традицію, що є бажання бути для когось добрим янголом, щоб у нашому ліцеї панувала атмосфера дружби, людяності і взаємопідтримки.

Сподіваємося, що кожен знайшов нового друга, отримав задоволення і відчув, що він не один.

Тетяна Баценко, 8 клас

Мастер-класс по декупажу в стенах Русановского лицея

Накануне Дня всех влюбленных, ученикам лицея выпала возможность создать подарок своей второй половинке собственноручно!

7 февраля в лицее проходил мастер-класс по декупажу под руководством Лилии Васильевны Марченко.

Для многих из нас декупаж сих пор остается чем-то загадочным и даже таинственным. Что же нам мешает сделать первый шаг к неизведанному.

Чтобы создать настоящую валентинку, нужна не только изящная, ювелирная работа, но и полет фантазии и искренние чувства.

Во время мастер-класса мы решили, что нужно чаще собираться на такие занятия, потому креативные уроки - лучший отдых после напряженной учебы!

Битаева Александра 9 класс

Чому існують неформали? (укр.)

  Неформали були, є і будуть завжди. Тільки новий час дає їм свої імена: хіпі, панки, металісти, готи, ему тощо. Чому існують неформали? А тому що завжди є люди, які не приймають певний спосіб життя, культуру, ідеали. Вони не бажають «бути у форматі». Їхні пошуки набувають форми протесту, і не обов’язково проти існуючої влади, її політики. Звичайно, серед таких людей більшість молоді. І це зрозуміло: пошук свого «я», небажання користуватися готовими життєвими рецептами, розхитування стереотипів, самоутвердження, а також потреба заповнити духовну «нішу».   Поява андеґраунду (так званого підпілля) у СРСР сьогодні сприймається як природне явище, враховуючи умови життя в авторитарній державі. Союзу немає більше 20 років, а андеґраунд продовжує існувати, набуває нових форм. Сучасні неформали дуже строкаті. Більшість з них — фани різних музичних груп («Король і Шут», «Арія», «Корозія металу», «Кіно», «Beatles», «Океан Ельзи» тощо). Є й ті, які об’єднуються навколо військово-історичних угрупувань.   У нашому Русанівському ліцеї навчаються розумні, неординарні діти, які люблять не тільки розв’язувати задачі, а й ходити в гори, лазити в печери, слухати й грати різну музику: метал, рок, авторську пісню, класику…Звичайно, за роки існування ліцею серед учнів зустрічалися й неформали. Один з них разом з батьком входив до клубу гусарів, «брав участь» у реконструйованій Бородинській битві, мав справжню форму, військове звання. Гра в солдатиків… але ж він і його батько відчували повноту життя саме в цьому. Слухаєш їхні розповіді, дивишся неймовірно цікаві фотографії і радієш за людей, які знайшли «свій формат». Проводили ми в ліцеї концерти місцевого андеґраунду. Зібралися учні, випускники, їхні друзі. У цілому, не дуже багато, бо неформал не таке вже поширене явище. Але вони існують серед нас, і ми намагаємось поважати їхні інтереси.   Був ще один приклад знайомства з неформалами. Учень 10 класу входив до гурту фанів групи «Король і Шут», ходив в одязі, який за кілометр сповіщав усім про його вподобання, багато часу проводив у «Трубі» (пішохідний перехід на майдані Незалежності). Минуло 8 років, він режисер-постановник на каналі СТБ, давно вже не в «тусовці». Згадує себе в 16 років і дивується, як він наосліп йшов за тими, хто переконував, що тільки так треба одягатися, слухати таку музику, а хто думав інакше, сприймав агресивно. Хлопець розповідав, що доволі часто з’ясування взаємин закінчувалися бійками.   Зараз він одягається так, як йому хочеться, слухає різну музику і вважає, що він і неформали — явище підліткове, тимчасове і вже в минулому. Це пройшло в нього та в багатьох його друзів. За його словами, у «Трубі» та інших переходах є цікава молодь, але назвати всіх неформалів інтелектуалами не можна. Занадто вони різні. Серед них є так звані «skinhead» (голені голови). Вони вважаються найагресивнішими серед неформалів, зустрічі з ними, особливо коли вони напідпитку, закінчуються кровопролиттям. Дуже чомусь не люблять вони реперів (хлопців та дівчат в широких штанях, що захоплюються репом). «Skinhead» паралельно можуть входити й до груп футбольних хуліганів.   Уже 11 років проводиться в Києві велика молодіжна тусовка «Урбанія», запрошуються відомі діджеї, читається реп, малюють графіті, проводяться змагання серед скейтерів, ролерів тощо. Але не подобається ця «чужа» тусовка неформалам. Кожна «Урбанія» закінчується конфліктами. Виявляється, що діє закон : «хто не з нами, той проти нас».   А в «Трубі» та інших переходах не тільки слухають музику, спілкуються та мирно укладають угоди, а й спиваються потроху в компанії свого формату й палять не тільки цигарки вищого ґатунку, а й залишають після себе купу сміття. Для деяких це дійсно тимчасова станція їхнього дорослішання, а деякі затримуються там надовго.   Андеґраунд навряд чи можна замкнути в якісь стіни, бо це вже певні правила, зобов’язання. А клуби конче потрібні! Та не тільки для неформалів, а для всієї молоді, яка відчуває спрагу до спілкування, гарного проведення часу.

Оксана Артеменко, редактор газети «Ліцейні вітражі»

Дружні поради батькам

    (тільки спільними зусиллями ми досягнемо бажаного!)
    Дитина має бути впевнена, що вона цікава Вам як Особистість.
1. Намагайтесь приділяти більше часу спілкуванню з дітьми, розвиваючи в них критичне мислення (обговорення книжки, вистави, фільму, ситуації у школі, реклами, випадку в транспорті тощо). Намагайтесь «почути» свою дитину. Небажання дитини з вами спілкуватися — привід тривожитись. 2. Розвиваймо не тільки інтелект, а виховуємо Людину (співчуття, доброту, чесність, порядність тощо). 3. Діти ще не мають чіткої шкали цінностей — допоможіть їм прийняти правильне рішення в ситуації морального вибору. 4. Допоможіть дитині в постановці найближчої цілі й підкажіть шляхи її досягнення («Ти досягнеш найвищих висот, змінюючи себе на краще»). 5. Учіть дитину справлятися з емоціями. 6. Фізичне здоров’я дитини, її режим, харчування — завдання батьків! 7. Виконання завдань учнем у той день, коли пройшов урок, збирання портфеля звечора, аналіз отриманих оцінок, своєчасний відбій — під контролем батьків. 8. Залучайте дітей до читання книжок — це єдина можливість виховати гідну Людину, а не споживача з кліповим мисленням. 9. Підтримуйте тісний зв’язок з учителями, тренерами, іншими батьками, друзями ваших дітей.

Навряд чи ви це знаєте! (сторінки історії РЛ)

Впізнаєте? Це емблема нашого ліцею, наш логотип. Той, хто вчиться в ліцеї не перший день, одразу ж побачив на другому плані описане коло, точку W й, без сумніву, пригадав її властивості. Але що W робить на нашій емблемі? Виявляється, вона є точкою відліку самостійної дороги ліцею, початком свого шляху у вивченні геометрії, яку, по праву, у нашому закладі вважають царицею наук. Точку W та її властивості не вивчає звичайна середня школа. Із неї починається серйозна ліцейна освіта. Ця розповідь уже є сторінкою історії РЛ. Поки не пройшли століття і в нашій пам'яті не затерлися імена, знайте, що авторами першого логотипу Русанівського ліцею були прекрасні художники, члени Союзу Художників України Володимир Марценюк та Ніна Марценюк (http://www.martsenuk.com.ua/) - батьки учениці ліцею Катерини Кікіньової. У роботі над проектом логотипа активну участь приймав вчитель ліцею Олег Мірфайзієв. Першими одягнули значки з нашим логотипом випускники Русанівського ліцею 1997 року. Насправді ж, це був подарунок класного керівника, Олександра Шамовича, своєму першому ліцейному випуску. А з 1998 року значки з логотипом почали вручати 19 жовтня на День ліцеїста під час урочистого обряду посвяти в ліцеїсти. Пізніше з'явився ще один логотип, який вже багато років прикрашає диплом Лауреата математичної Русанівської олімпіади. Автором цього проекту була вчитель Олена Ніколаєва.

Внимание! Подошёл к концу V Вселицейный конкурс «Лучший сказочник». Начинаем голосование! Сделайте свой выбор! Кто же, по-вашему, лучший фантазёр и «мастер» слова Русановского лицея?

Как голосовать:
1) Ознакомьтесь со сказками в пресс-центре http://www.rl.kiev.ua/press-center/#fairytales
2) Проголосуйте за понравившееся сказки, нажав кнопку "Голосовать" ниже.

Какая сказка вам понравилась?

Посмотреть результаты

Loading ... Loading ...

"Коронация" сказочников состоится на заключительном концерте "Квітень-фест 2013"


Чтобы было что вспомнить

Вы когда-нибудь видели живой коралл? Тот, что состоит из морских полипов? Они танцуют в потоках течения и прячутся при первой опасности... Это очень красиво.

Когда полипы умирают, из них, как из гипса, образуется твердый слой, на котором видны отпечатки загадочной морской флоры. Когда рождается новый полип, он прикрепляется к предыдущему. Сверху начинают расти новые, но потом и они отмирают, превращаясь в известковые слепки своей прошлой жизни. Так постепенно, но ооооочень медленно вырастает коралловый риф.

Я это пишу, потому что села решать школьную геометрию. И хоть я никогда геометро-гением не была, учебник простенький-- я вижу, что 10 лет (о страшная цифра, исчезни) назад я бы смогла что-то в нем порешать без подсказки.

Сижу, вчитываюсь, черчу треугольники, и пытаюсь, пытаюсь под слоями разных познаний найти нужный мне слепок. Он давно отмер, но не исчез. Он есть, ведь откуда-то я знала, почему если тут провести линию, там углы будут равны (фразы «очевидно что…» в учебнике сплошь и рядом -- вызывают непреодолимое желание надеть на голову кастрюлю и пытаться с разгону пройти сквозь стену).

Сначала я прочитала несколько задач, оценив их как «это не знаю» и «это сложно», но потом вернулась и стала разбирать, медленно и внимательно. Геометрия, не иностранная литература, где, не зная нескольких слов, все равно понимаешь, о чем речь. Мне пришлось разобраться в терминологии, которую я знала тогда, когда каменные ныне цветы весело двигались в тон течению.

Когда задачка решилась, я чувствовала себя покорителем старой вершины. Но только не говорите мне, что залезть на Эверест во второй раз каким-то образом легче, чем в первый.

Но вот, что мне подумалось: это ж сколько знаний вот так пластами вымирают у нас в голове, когда мы засаживаем поверхность новыми! Неужели, чтобы дать жизнь новым цветам, нужно обязательно вытеснить старые? Но ведь если не будет каменных слепков, то и новым цветам не на чем будет расти…

И захотелось поднять тост за то, чтобы на любом этапе жизни было много чего вспомнить! Ведь это проще, чем выучить. И радостней, чем не иметь представления, в чем сабж. Это я и про впечатления тоже :)

Да будет вам большой коралловый риф! :)

Выпускница 2003 года. Татьяна Морозова

Обновления в фото галерее

В фото галерею добавлены альбомы:

2008. День лицеиста

2008. Белогородка

2009. День лицеиста

2009. 1 сентября

2009 Футбол, волейбол и не только

Фонд Выпускников